Sergio's blog

Вітайте новий проект компанії "Ефеліде" - інтернет-магазин хорошої іграшки "Мотанка" (motanka.lviv.ua)

Концепція магазину - зібрати унікальні екологічні розвиваючі іграшки для дітей в одному місці. Всі іграшки, які пропонує цей магазин - виготовлені виключно з натуральних матеріалів (бавовна, шерсть, дерево). На відміну від більшості, особливо китайських, іграшки з "Мотанки" і красиві і корисні для дітей. В них зібране все найкраще, що дала природа... Завітайте, думаю, що Ви оціните...

Ну ... оберт я вже набагато краще роблю....

Давно я тут не писав... Просто додам одненьке відео, щоб Ви бачили, що я не стою на місці.... розвиваюся як фізично.... так і духовно.... так і матеріально

щодо фізичного.. то в докази відео (це я там сонце роблю...) пардон шо догори ногами...





тут ше одне... я там роблю пародію на перешмиг... але і то непогано (шось ніяк не можу навчитись робити ту вправу...). для початку - в самий раз:





щодо іншого - то відвідуйте сайт моєї фірми - www.efelide.com


Отож бувайте...

Sometimes, you hurt the ones who love you most
And sometimes, you hold the ones who leave you lost
And sometimes... You learn, but it's too late... It's too late...

My dear Friends, now I have new photo album... and you can visit it by cliking image above or here.

In website http://www.muzon.com for winter hollidays there is no restriction for downloading speed... so you can download a very big amount of the best music in the world - ukrainian ;) Don't lose your chance ;)

Різдво... Гарне свято... Святвечір, вечеря в теплій кімнатці, смачна-пресмачна куття, колядки, усмішки, родина за столом, сніг за вікном, дзвони вертепу на дворі, пампушки, сяйво вогників на ялинці... і т.д. Саме таким я уявляю Різдво, чи краще сказати так я пам'таю це свято... Такі спогади залишилися у мене з дитинства... Колись дійсно для мене це було так прекрасно... Можливо це через дитяче сприйняття дійсності, а можливо воно просто-напросто так... було... Було... дійсно... останній раз в мене Різдво залишило приємні спогади в дитинстві... давно... точно і не прргадаю...

Для мене Різдво завжди було сімейним святом... та й не тільки для мене... воно в принципі таким є... Це дійсно прекрасно, коли вся сім'я за столом, куштує страви, приготовані спільними зусиллями... спільна молитва... та що я Вам це буду розказувати... сподіваюсь Ви й самі про це знаєте... і, взагалі, це словами не передаш...

Хм... Сімейне свято... завжди було таким... Було...

Хто зі мною хоча б трішки знайомий, то, мабуть, зрозуміє чому воно таким Було... і, мабуть, зрозуміє мене, якщо я скажу, що не люблю Різдво, і що воно вже ніколи не буде таким, як було,.. таким сімейним... Дивно, не любити таке прекрасне свято? саме так... я його не люблю... як і всі інші свята... Мені нема чого його любити... зараз... адже це свято - сімейне... А на Різдво я - самотній... хоча ні... зі мною ще є прекрасні спогади про те яким воно колись було... правда вони "прекрасні" на стільки ж на скільки і болючі... Болючі від усвідомлення того, що минуле не повернеш...

І взагалі... подивитись на що Різдво перетворили більшість... Зводять все до веселощів... якось примітивно як на мене... А перед святами всі ніби втрачають відчуття часу, міри... кудись поспішають, бурхливо висловлюють емоції... не люблю це все... Але доводиться це все сприймати як належне... В іншому випадку - це б мені дуже дошкуляло...

Ось таке в моєму розумінні Різдво... та й інші свята...

Я дуже (і щиро) зрадію, якщо у Вас воно не таке як у мене. Якщо воно краще, якщо воно хороше, сімйене... (можете написати про це в коментарях)

Веселого Вам Різдва!!! (це не іронія, це щиро)

Вітаємо Вас із Днем Народження, а також із Новим Роком та Різдвом Христовим!!! Бажаємо міцного здоров'я, успіхів, процвітання, добробуту, здійснення всіх мрій, досягнення всіх планів і задумів... одним словом всього-всього найкращого!!!

Хай огортають Вас літа, теплом таким,
Що з серця Вашого струмує.
Хай доля Вас ощедрує добром,
З яким людина в серці радість чує.

Живіть, творіть під сонцем осяйним,
Хай Вашим другом буде кожна днина,
І будьте вічно молодим як в колоску зернина.

Хай Ваше серце лагідне і ніжне,
Не знає болю,смутку і образ,
Нехай здоров'я у Вас буде,
І негаразди завжди обминають Вас,

І те бажаєм, що називають щастям люди,
Хай усмішка не сходить із лиця.
І піснею нехай для Вас життя це буде,
А пісні тій, повік нехай не буде їй кінця.


Ганнуся, Сергій

Згадав я про свій он-лайн щоденник, або ж як принято ще його називати - блог... Треба було би щось тут написати... Але що? В принципі яка різниця... він, Щоденник і є для того, щоб писати на ньому свої думки... От я і матеріалізую, або ж краще сказати виражу в словах свої теперішні думки...

Але мій блог (він же он-лайн щоденник) - особливий. Можливо і подібний на інші, але ж є в нього одна риса яка надає йому справжню неповторність. Так... Його ніхто не читає... І саме ця особливість, мабуть, дає перевагу...

Перевага ця полягає мабуть в тому, що я до кінця не вірю в це (що його ніхто не читає), або ж просто десь в мені шось надіється, що можливо, колись, якось, хтось вирішить сюди заглянути, подивитись шо мене зараз хвилює, шо я переживаю.. і т.д...

Саме усвідомлення цього факту дозволяє мені писати якось по іншому (ніж у тому випадку якби я просто вів звичайний щоденник)... Це дозволяє якось більш критичніше поставитись до проблем, яку я намагаюсь висвітлити тут, в своєму блозі... Або ж навіть більш критичніше поставитись до самого себе...

Більш критичніше... До самого себе... Цікаво було б зрозуміти хід думок... почав зі щоденника... і от вже говорю про самокритику... Хоча, що тут розуміти... ясно як день... На верх вилізло те шо мені не дає спокою... мабуть...

Ставиш перед собою цілі... і намагаєшся досягнути... і якось воно не йде... А взагалі... що за цілі? З відки вони беруться, ті цілі. І чи вони відповідають тому, чого справді хочеш, чого бажає серце, душа? Таке враження, що всі цілі, які так чи інакше ставиш перед собою - фальшиві, нав'язані... байдуже ким, чим... Що то за принцип такий, що чогось, чого "хочеш" треба досягати?.. Коли ціль, так би мовити твоя, то тут навіть не йдеться про яке небудь досягнення... ти просто цього не помічаєш... ти просто від процесу "досягнення" отримуєш задоволення... А як же з тими, що доводиться досягати, інколи досить не легко?... може вони дійсно не те, чого прагнеш? А що як, пройшовши всі перешкоди, її досягнеш? Чи будеш задоволений?

Так собі думаю, що і я, намагаюсь досягнути не те чого мені справді потрібно... якби так було... то я б не згадав про самокритику... то я б відчував задоволення... щось не так... А як зробити, щоб було ТАК?... цікаве питання...

Але якшо поглянути з іншого боку... зараз маю те чого хотів колись... от так і виходить, що все чого хочеш - збувається... тільки коли воно збудеться, ти вже хочеш іншого... так ніби й справді матеріалізація думок існує, але вона інертна... цікавий парадокс... :)

Гаразд, мої любі читачі (якшо такі є)... не хочу втомлювати безглуздими думками себе і Вас... не все так погано... точніше... все не погано... точніше... все добре... все прекрасно... і взагалі... ще одна корисна функція щоденника - це (як я її називаю) розвантаження свідомості... Тобто, якшо коротко, то в голові - ціла купа думок, які інколи все заплутують і потім створюють проблеми з нічого, а коли їм надати форму (наприклад словесну, як я тільки що зробив)... то свідомість розвантажується... думки ніби покидають тебе... от такий ефект... Звичайно можна поділитись з другом, так навіть краще... Але, на жаль, мій друг (вона ж моя дівчина) трохи далеко...

Отож бажаю Вам успіхів... І не створюйте проблем із нічого. :)

Так холодно і мокро надворі,
Так темно, пусто, як мені...
Водночас тихо і так шумно,
Водночас весело, водночас сумно...

...Так холодно і тихо надворі,
Так, ніби, всі вони підіграють мені.
Так, ніби, знають, що я відчуваю,
Так, ніби, знають... і співчувають.

Так, ніби, хочуть щось сказати,
Чи заховати?.. Чи нагадати?..
А може просто всі вони
Усе те роблять, що й завжди?

І все ж...

...Так холодно і темно надворі.
Усі вони тебе нагадують мені.
Усі: і вітер, небо, хмари, дощ і сніг
Усі, і, навіть, листя жовте біля ніг...

І, навіть, на вікні дощу краплинки –
Твоє лице нагадують, усе в сльозинках.

І як вночі між хмар зірки засяють,
То оченята твої нагадають.

Або ж як хмари ті покриють небо знову,
То пригадаю чорні-чорні твої брови.

А ще як після сильної грози –
Повітря пахне так, як пахнеш ти...

Або ж як я відчую вітру подув, -
Згадаю твій приємний подих...

А як накриють всі стежки сніги,
Біля моїх, твої ввижаються сліди...

А ще...

Коли шепоче вітер...
Коли вода тече...
І як сміються діти...
І як вогонь пече...

І як пташки летять...
А ще як грім гримить...
І як листки тремтять...
І як земля дрижить...

А ще, як дощ чи сніг паде...
Усе... Усе... Усе нагадує тебе...


---------

P.S.

Не так далеко... і все ж не поруч ти...
Недавно, а наче вічність, як разом були...
І до моменту як побачу знову очі твої,
Cмуток мій пов’язуватиме Усе з тобою...

Hi everybody... there are many changes in my life (from the time of my last publication)... but i don't have time to write about them... so, if shortly... now I am studying in Poland, I am different than before, I have the best girl in the world... etc.... and you can watch me in my WebCam Page .... Good Luck!!!

Вітаємо Тебе з Днем Народження; як завжди - стандартний набір побажань: міцного здоров'я, щастя, успіхів у всьому, здійснення мрій, і т.д. тобто бажаємо всього, що собі сама побажаєш.... Ну і нестандартний: завжди будь собою... бо кращої сестри для мене просто не може бути так само як і для Тата не може бути кращої доньки...
Ще додам, що як я (Сергій) так і Тато дуже скучаємо за тобою... особливо я... бо вже не дочекаюся коли скуштую чогось смачного, приготовленого Тобою :-).. (бо шось та польська кухня мене не тішить).
Отож гарно провести свій День Народження, та й взагалі всього найкращого!!!

Тато, Сергій